Среда, 18.09.2019, 05:48
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьник

Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Анализ страниц сайта

Каталог статей

Главная » Статьи » Украинское народное творчество » Народні балади

Народні балади
ОЙ У ПОЛІ ТА КРИНИЧЕНЬКА
 

           Ой у полі та криниченька,
           3 неї вода протікає,
           Ой там чумак сірі воли пасе,
           Він з криниці напуває.
           Ой розпустив свої сірі воли
           Та по травці-муравці,
           А сам помер той чумак Макара
           У неділеньку вранці.
           Положили чумака Макару
           На травці-муравці,
           Викопали чумаку Макарі
           Та глибокую долину.
           Викопали чумаку Макарі
           Та глибокую долину.
           Висипали чумаку Макарі
           Високую могилу.
           Висипали чумаку Макарі
           Високую могилу.
           Посадили чумаку Макарі
           Червоную калину.
           Туди будуть рано-пораненьку
           Зозулі літати,
           Вони будуть чумаку Макарі
           Жалібненько кувати.
           Вони будуть чумаку Макарі
           Жалібненько кувати,
           Ой там буде чумаку Макарі
           Та й легенько лежати.

ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ
 
           Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
           Чия то дівчина розпустила коси?
           Коси розпустила, гулять не ходила,
           Молодого хлопця навік полюбила.
           Проводжала мати сина у солдати,
           Молоду невістку в поле жито жати.
           Жала вона, жала, жала — не дожала
           І до сходу сонця тополею стала...
           Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
           Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —
           Не питайся, сину, про свою дружину,
           Бери топір в руки — рубай тополину.—
           Як ударив вперше — вона й похилилась,
           Як ударив вдруге — вона й попросилась:
           — Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
           На моєму листі спить твоя дитина.—
           Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
           Не спішіть, дівчата, розпускати коси.


ЧОРНА РІЛЛЯ ЗАОРАНА
 

           Чорна рілля заорана, гей, гей?
           Чорна рілля заорана
           І кулями засіяна, гей, гей!
           І кулями засіяна.
           Білим тілом зволочена
           І кровію сполочена.
           Вітер віє по долині,
           Лежить вояк на купині.
           Накрив очі китайкою,
           Китайкою червоною.
           Ані труни, ані ями,
           Ані вітця, ані мами.
           Ані йому задзвонити,
           Ані йому затужити.
           Дзвонять коні копитами,
           А вояки острогами.
           Летить ворон з чужих сторон,
           На могилу усідає,
           Очі йому випиває,
           Ходить мати, гукаючи,
           Свого сина питаючи.
           — Ой я твого сина знаю,
           Бо я з його попас маю.
           — Скажи мені, ворон милий,
           Чи мій синок іще білий?
           Чи ще оченьки ясненькі,
           А чи уста рум'яненькі?
           — Вже його уста синенькі,
           Його личко вже чорненьке,
           Я  по личку присідаю,
           Очі йому випиваю.

Категория: Народні балади | Добавил: X-men (13.05.2009)
Просмотров: 830 | Теги: Народні балади | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск
Облако тэгов

Copyright MyCorp © 2019
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz