ОХ, І НЕ СТЕЛИСЯ, ХРЕЩАТИЙ БАРВІНКУ
Ох, і не стелися,
Хрещатий
барвінку,
Та і по крутій горі...
Гей, не втішайтесь,
Злії
воріженьки,
Та пригодоньці моїй!
Бо моя пригода —
Козацька
врода,
Так, як ранняя роса;
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє,
Роса
на землю впаде.
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє,
Роса на землю
впаде,
Так моя неслава,
Людська поговірка,
Усе марно
пропаде!
Наїхали пани
Та ще й орандарі
Воли і вози
забирать...
Гей, беріть же ви
Усю худобоньку:
Не маю вам що
казать!
А я, як жив буду,
То все те забуду,
Воли й вози
покуплю,
Мережані ярма,
Тернові занози
Ще ж бо й сам я
пороблю!
На людськую славу
Й тую поговірку
Ще раз у Крим
ісхожу;
Повні вози солі,
Повні мажі риби
Ще додому привезу.
ПОСАДИЛА ОГІРОЧКИ
Посадила огірочки
Близько над водою,
Поливала огірочки
Дрібною сльозою.
Ростіть, ростіть,
огірочки,
В чотири листочки!..
Не бачила миленького
Аж три
вечорочки!
На четвертий побачила,
Як череду гнала,
Не сказала
«добривечір»,
Бо мати стояла.
Летить орел сизокрилий
Та й,
летючи, кряче:
«Перекажи дівчиноньці,
Що за мною плаче!
Нехай
вона та й не плаче,
Бо я не журюся:
Нехай вона заміж іде,
А я
оженюся!»
«Бодай тебе та й женила
Лихая година.
Ізв'язала
мені руки
Малая дитина!»
ТА ЗАБІЛІЛИ СНІГИ
Та забіліли сніги,
Забіліли білі,
Ще й
дібровонька,
Ще й дібровонька...
Та заболіло тіло
Бурлацькеє
біле
Ще й головонька,
Ще й головонька...
Ніхто не заплаче
По
білому тілу
По бурлацькому,
По бурлацькому...
Ні отець, ні
мати,
Ні брат, ні сестриця
Ні жона його,
Ні жона його...
А тільки
заплаче
По білому тілу
Товариш його,
Товариш його...
— Прости ж
мене, брате,
Вірний товаришу,
Може, я й умру,
Може, я й
умру...
Зроби ж мені, брате,
Вірний товаришу,
З клен-древа
труну,
З клен-древа труну.
Поховай мене, брате,
Вірний товаришу,
В
вишневім саду,
В вишневім саду,-
В вишневім садочку
На жовтім
пісочку
Під рябиною,
Під рябиною...
Рости, рости, древо
Тонке,
високеє,
Кучерявеє,
Кучерявеє...
Та розпусти гілля
Зверху до
кореня,
Лист додолоньку,
Лист додолоньку...
Укрий моє
тіло,
Бурлацькеє біле,
Ще й головоньку,
Ще й головоньку...
Та щоб
моє тіло
Бурлацькеє біле
Та й не чорніло,
Та й не чорніло...
Од
ясного сонця,
Од буйного вітру
Та й не марніло.
|
