ВЕЧІР НАДВОРІ
Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце
бажає!
Чистеє небо зіроньки вкрили,
Вийди, дівчино, до мене мила.
(2)
Дай подивитись в яснії очі,
Стан твій обняти гнучкий
дівочий,
Глянути в личко біле, чудове,
На коси довгі, на чорні брови.
(2)
ВОЛОШКИ
О волошки, волошки,
Синї, червоні і білі,
Ви у
моєму житті
Спомин сумний залишили.
Раз, пам'ятаю, весною
Ми
біля річки гуляли
І волошок, волошок
Силу тобі назбирали.
Оля
сплітала віночок,
Ним уквітчала голівку,
З криком шаленим, гучним
Низько схилилась над річку.
Я її на руки брав,
В очі дивився
сумнії
І без кінця цілував
Блідії щоки худії.
Олю моя
дорогая,
Олю ж моя чарівлива,
Олю, навіщо тебе
Рано забрала могила?
ДІВЧИНА КОХАНА, ЗДОРОВА БУЛА
— Дівчино кохана, здорова була!
Чи вже
ж ти, серденько, мене забула?
— Забула, забула, голубе сивий!
Чом же ти,
мій милий, не справедливий?
Відкіль ти приїхав, бог тебе знає,
А моє
серденько тебе кохає.
Кохає, не знає, чий же ти будеш;
Може, ти,
серденько, мене забудеш.
— Дівчино кохана, нащо питаєш?
Хіба ти
серденька мого не знаєш?
Я тебе люблю, любити вік буду
І тебе, дружино, не
позабуду.
І в тебе, і в мене карії очі,
Ходімо до попа темної
ночі;
Нехай нам... нехай нам що-небудь скаже
Біленьким рушничком рученьки
зв'яже.
І в тебе, і в мене карії очі,
Ходімо до попа посеред
ночі;
Нехай нам... нехай нам зв'яже піп руки,
Щоб не було нам більше
розлуки.
МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо
по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує — серденько
мре.'
Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про
любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер навіки зійшлися
знов.
Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як
день!
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить
людей?'
ПРОЛІСКИ
О, принесіть мені пролісок з лісу,
Ніжний і чистий,
як неба блакить...
Годі дурити, відкиньте завісу!
Пролісок, пролісок хай
принесуть.
Мало занадто жила я на світі,
Весну одну, хоч весну
прожить...
Хочу востаннє побачити квіти...
Пролісок, пролісок хай
принесуть.
Знаю сама, що цією весною
Тіло моє у труну покладуть;
Хрест забіліє новий наді мною...
Пролісок, пролісок хай принесуть.
Ох, коли б тільки раніш це я знала...
Милий, чого в тебе сльози течуть?
Годі, не треба, тебе я благаю...
Пролісок, пролісок хай принесуть.
|
