Среда, 18.09.2019, 05:51
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьник

Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Анализ страниц сайта

Каталог статей

Главная » Статьи » Украинское народное творчество » Народна лірика

Народна лірика

ОЙ МАТІНКО-ЗІРКО
 
           Ой матінко-зірко,
           Як у строку гірко:
           Куди хилять, то й хилюся,
           Бо я всіх боюся.
           Ой матінко-зоре,
           Яке в строку горе:
           Ні доїсти, ні допити,
           Ні сісти спочити!
           Ой матінко-вишня,
           Чи я у вас лишня,
           Що ви мене туди дали,
           Де я непривишна?
           Ой матінко-пава,
           Тепер я пропала,
           Що ви мене туди дали,
           Де я не бувала.
           Ой матінко моя,
           Тепер я не твоя,
           Тепер я вже того пана,
           Що задаток дано.
           Ой матінко моя,
           Тепер я не твоя,
           Хіба тоді твоя буду,
           Як строку добуду.
           Добре тобі, тату,
           Задаточки брати!
           Прийди, тату, подивися,
           Як їх заробляти!
           Ти думаєш, тату,
           Що я тут паную?
           Прийди, тату, подивися,
           Як я тут горюю!
           Ти думаєш, тату,
           Що я тут не плачу?
           За сльозами за дрібними
           Стежечки не бачу!
           Вийду я на гору,
           Крикну я додому:
           «Вари, мати, вечеряти
           Та й на мою долю!»
           Варила, варила,
           Небагато — трошки:
           «Нема ж тобі, моя доню,
           Ні миски, ні ложки!»

ОЙ ТА ЗАЖУРИЛИСЬ СТРІЛЬЦІ СІЧОВІЇ
 
           Ой та зажурились
           Стрільці січовії,
           Як Збруч-річку1 переходили,
           Що стільки народу
           Впало за свободу,
           Встояти не було сили.
          
           Ой та зажурились
           Стрільці січовії,
           Стали дрібні сльози лити:
           Буде ворог клятий
           Батьками орати,
           Матерями волочити.
            
           Ой не тішся, враже,
           Що весь край, то ваше!
           Ще живе стрілецька слава.
           Вернуться ще тії
           Стрільці січовії,
           Впаде вража міць лукава.
        1 Збруч до 1939 року був прикордонною річкою.


ОЙ ЯСНЕ СОНЦЕ ВИСОКО СХОДИТЬ
 
           Ой ясне сонце високо сходить,
           А низенько заходить,
           Чогось, братця, да чумацький отаман
           По доріжечках ходить.
           Ой да білі ручки ломить,
           Й він словесно й говорить,
           Ой що з-під гаю,
           Та з під темного лісу
           Розбійники виїжджають,
           Що найстарший превражний син розбійник
           На сивому коні грає,
           Ой що він грає, виграває,
           Він до валки привертає:
           «Ой здорові, превражії сини,
           Ой здорові ночували!
           Ой скажіть же превражії сини,
           Де ж ваш чумацький отаман?»
           «Наш отаман сидить між возами,
           Умивається дрібними».
           «Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці,
           Ой беріть же дрюки в руки
           Та й бийте розбійників,
           Тай бийте, не робійте!»
           Хлопці встали, дрюки взяли
           І побили й пов’язали
           Й на нові вози поклали,
           І повезли в город Полтаву,
           І зробили собі славу,
           Що сорок ще й чотири,
           А десяти не побила.

РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ
 
           Розлилися круті бережечки,
           Гей, гей, по роздоллі;
           Пожурились славні козаченьки,
           Гей, гей, у неволі.
           Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці,
           Гей, гей, не журіться, —
           Посідлайте коні воронії,
           Гей, гей, садовіться!
           Та поїдем у чистеє поле,
           Гей, гей, у Варшаву
           Та наберем червоної китайки,
           Гей, гей, та на славу!
           Гей, щоб наша червона китайка,
           Гей, гей не злиняла,
           Та щоб наша козацькая слава,
           Гей, гей, не пропала!
           Гей, щоб наша червона китайка,
           Гей, гей, червоніла,
           А щоб наша козацькая слава,
           Гей, гей, не змарніла!
           Гей, у лузі червона калина,
           Гей, гей, похилилася;
           Чогось наша славна Україна,
           Гей, гей, засмутилася.
           А ми ж тую червону калину,
           Гей, гей, та піднімемо;
           А ми ж свою славну Україну,
           Гей, гей, та розвеселимо!



Категория: Народна лірика | Добавил: Kisa (23.04.2009)
Просмотров: 1530 | Теги: Народна лірика | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск
Облако тэгов

Copyright MyCorp © 2019
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz