ЖАЛИ ЖЕНЧИКИ, ЖАЛИ
Жали женчики, жали,
Серпики поламали,
Серпики
золоти,
Женчики молодії.
КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ
Котився віночок по полю,
Да просився
женчиків додому:
«Ой додому, женчики, ходіте,
Да мене у стодолу
візьміте.
Нехай же я в стодолі спочину,
А восени знову на поле
вилину.
Бо вже я дрібного дощику напився,
Вже ж я буйних вітриків
начувся,
Вже ж я од соненька напікся,
Од ясного місяця насвітився,
На
яснії зіроньки надивився».
НУТЕ, НУТЕ, ДО МЕЖІ
Нуте, нуте, до межі,
Варенички у
діжі.
Ой нуте, робіть,
Себе не баріть.
Нуте, нуте, по
п'ять,
Варенички киплять.
Не будете пильнувать, —
Тут будете
ночувать.
Вгору, сонінько, вгору,
Хай я нивочку дожну.
СИДИТЬ ВЕДМІДЬ НА КОПІ1
Сидить ведмідь на копі,
Дивується
бороді2:
— Ой диво мені
Об тій бороді!
Ой чия ж то борода
Чорним
шовком увита?
Чорним шовком увита,
Сріблом-злотом улита?
Іванова
борода
Чорним шовком увита,
Сріблом-злотом улита!
Василева
борода
Мачулами увита,
А смолою улита.
1 Жартівлива пісня під час
завивання «бороди» після закінчення жнив.
2 «Борода» — пучечок збіжжя, що не
жали, а, витрусивши з нього зерно, залишали на
ниві
|
