(1912 — 1983)
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці
Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.
Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по
закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку
на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно
з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів;
пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював
професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в
Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.
Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941 року.
Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Велику
Вітчизняну війну. У 1941р. отримав важке поранення в голову і спину.
Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі
служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом
газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Залікувавши
друге важке поранення (липень 1944р.), він повертається до лав
захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.
Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві
збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі»
(1942), в 1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань
«Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.
1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим
прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору «На
нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створили в цілокупності
(після кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний
роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної
премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен:
1957р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого Жовтня;
1959р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними
творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.;
1961р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»;
1969р. — роман «Дума про тебе».
Останній роман — «Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г.
Шевченка 1980р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом
зображення має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної
війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного
письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в
ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року,
сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в
ті роки, свавілля партійних керівників.
Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи
світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник
обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії» (1958) і «Мак
цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.
У 1957р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок
низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958; «Правда і
кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Купала (Дума про
Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про любов», 1971.
М Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет,
драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді летять», 1964;
«Щедрий вечір», 1967), вчений-фольклорист.
Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.
Помер письменник 27 вересня 1983p.
| 