(Нар. 1929 p.)
Юрій Мушкетик — визнаний майстер сучасної української прози. За три
десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти романів,
низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п'єс. За роман
«Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М.
Островського (1965), за роман «Позиція» — Державною премією УРСР ім. Т.
Г. Шевченка (1980).
Народився Юрій Михайлович Мушкетик 21 березня 1929р. в с. Веркиївці на
Чернігівщині. Батько працював тоді вчителем, мати брала участь в
організації перших созів, потім багато років очолювала колгосп. Уже з
дитячих літ майбутній письменник пройшов звичну школу сільського
виховання.
Дитинство Ю. Мушкетика, як і інших його ровесників, було жорстоко
обірване війною. Особисті враження про ті драматичні часи згодом ляжуть
в основу повісті «Вогні серед ночі» (1959), знайдуть відображення в
ряді воєнних новел Ю. Мушкетика, немало прислужаться в написанні
«окупаційної», «партизанської» частини роману «Жорстоке милосердя»
(1973). А нелегкі повоєнні роки в житті поліського села (і авторовому
власному) стануть предметом зображення в повісті «Чорний хліб» (1960),
що утворює своєрідну дилогію з повістю «Вогні серед ночі».
1953р. Ю. Мушкетик закінчує Київський університет, потім ще три роки
навчається в аспірантурі при кафедрі української літератури.
Літературний дебют Ю. Мушкетика припадає на 1954р., коли «Радянський
письменник» опублікував його перший твір — повість «Семен Палій». Тоді
ж вона вийшла друком у перекладі російською мовою в журналі «Дружба
народов» і окремим виданням у видавництві «Молодая гвардия».
Повість була прихильно зустрінута критикою і читачем. Однак і в
композиції твору, і в обрисовці персонажів ще відчувалась
недосвідченість автора. Згодом Ю. Мушкетик істотно доробить повість —
новий її варіант опубліковано в двотомнику його творів («Дніпро»,
1979). Письменницька недосвідченість деякою мірою позначилася і на
історичному романі «Гайдамаки» (1957).
Серед факторів, які сприяли зверненню письменника до сучасності, її
«гарячої» проблематики, значну роль відіграла його тривала
редакційно-журналістська робота (починаючи з 1956р., він упродовж двох
десятків літ працює в редакції журналу «Дніпро» — відповідальним
секретарем, а згодом і головним редактором).
Першим його кроком на тому полі став роман «Серце і камінь» (1962). А
наступні твори — передусім роман «Крапля крові» (1964), почасти й
«Останній острів» (1969), збірка новел «Зеленеє жито» (1965), повість
«День пролітає над нами» (1967) — визначили основну лінію подальшого
творчого розвитку письменника.
Цікавим свідченням дальшого творчого поступу є одна з пізніших повістей Ю. Мушкетика «Старий у задумі» (1974).
Досить незвичні для Ю. Мушкетика фантастично-пригодницька повість «З'їж
серце лева» (1972), адресована в основному юному читачеві, та
художньо-документальна — «На круті гори» (1976). В першій — печерні
леви, мамонти, низка пригод, що трапляються з нашими далекими пращурами
десь у часи середнього палеоліту, і їхня боротьба за те, щоб стати
людьми, їхнє людське самоусвідомлення. В другій мовиться про видатного
вченого В. М. Глушкова.
Новим витком у розвиткові таланту Ю. Мушкетика стали романи й повісті
70 — 80-х років — «Жорстоке милосердя» (1973), «Біла тінь» (1977),
«Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою» (1978), «Позиція» (1979),
«Вернися в дім свій» (1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984), «Обвал»,
«Жовтий цвіт кульбаби», «Сльоза Офелії» (1985), «Яса» (1987).
| 