Балаклавська бухта з мисами Айя та Фіолент (АР Крим)
Неповторна Балаклавська бухта, оточена горами, з давніх часів
приваблювала людину як зручне місце для поселення. А унікальної краси
миси Айя та Фіолент, що немов обрамлюють з моря бухту, додають
мальовничості та унікальності...
Сімболон, Сіболон-Лімне, Сюмболон (бухта символів,
ознак) - прадавня назва Балаклавської бухти, зафіксована знаменитим
давньогрецьким істориком і географом Страбоном у його праці
„Географія”: „…гавань із вузьким входом, де таври зазвичай збирали свої
розбійницькі банди, нападаючи на тих, хто рятувався сюди втечею. Ця
гавань називається Сімболон-Лімне й утворює з іншою гаванню за назвою
Ктенунт перешийок у 40 стадій...”
Береги Балаклавської бухти були населені з
найдавніших часів. Припускають, що Гомер описав цю бухту в 10-й пісні
„Одісеї” (переклад В.Жуковського):
„В славную пристань вошли мы: ее образуют утесы,
Круто с обеих сторон подымаясь и сдвинувшись подле
Устья великими, друг против друга из темныя бездны
Моря торчащими камнями, вход и исход заграждая.
Люди мои с кораблями в просторную пристань проникнув,
Их утвердили: там волн никогда ни великих, ни малых
Нет, там равниною гладкою лоно морское сияет”.
Один з мандрівників по Криму, французький учений
Дюбуа де Монпере, відвідавши ці місця в 30-х рр. 19 сторіччя, першим
припустив, що легендарний Одісей відвідав тоді ще невідому грекам
країну варварів-людожерів, що жили у Тавриці. У своїй книзі вчений
записав: „Якби я робив опис Балаклавської бухти, навряд чи я зміг би
створити картину більш вірну й більш ясну, ніж та, що я запозичив у
старця Гомера... Ця бухта - цікавий геологічний феномен: глибоко
затиснута меж скель із мармурового вапняку й конгломерату, вона
зменшується серед чорного сланцю й виходить до крейдяного басейну”.
Як з’ясували дослідження, в V ст. до н.е. на
берегах цієї дивної бухти греки заснували населений пункт, що послужив
початком сучасній Балаклаві. У середні століття назва міста
погоджувалася з тюркськими словами "балик"-риба й "юве"-гніздо, що у
вільному перекладі можна прийняти як "рибний кіш", тобто - багате рибою
місце. З тих пір „риб’ячий дух” міцно закріпився за Балаклавою, що не
раз підкреслювали письменники.
Балаклавська бухта утворилася в результаті
тектонічних процесів і опускання днища південного краю Балаклавської
долини в епоху альпійського горотворення. Довжина бухти всього півтора
кілометра, а найбільша ширина - 425 м, глибина 5-10 метрів у верхів'ях,
до 25 метрів у пляжа й до 35 метрів на горловині. Вхід у бухту
розташований між мисами Георгія (він же Балаклавський, східний берег) і
мисом Курона (він же Західний, Батарейний). Біля входу в бухту на
східному березі находиться гора Кріпосна (Кастрон) з руїнами генуезької
фортеці Чембало. Бухта вигнута, мальовнича, прихована горами, непомітна
з боку моря. Звивистий фарватер захищає бухту від сильних штормів.
Особливістю Балаклавської бухти є її
напівзамкнутість і обмежений зв’язок з відкритою частиною Чорного моря.
Конфігурація берегової лінії розділяє бухту на дві частини — південну
глибоководну, що сполучається з відкритою частиною моря, і північну
мілководну, практично застійну частину, більш забруднену, куди
надходять антропогенні стоки.
Балаклавська бухта — найкраща бухта для яхтингу на
чорноморському узбережжі з погляду її географічних, природних і
навігаційних особливостей. Вона закрита від вітру і хвиль з усіх
напрямків. Балаклавська бухта не завантажена великотоннажними судами,
що створює менше проблем і підвищує безпеку навігації.
Зима у Балаклавському регіоні тепла, м’яка,
середня температура найхолоднішого місяця року +2,6 С. Літо жарке,
сонячне, сухе, середня темп. липня +23 С. Опадів за рік випадає всього
394 мм, причому переважають зимові. Балаклава - сонячний край:
тривалість сяйва сонця за рік перевищує 2300 годин .
З другої половини XX століття до відомих таємниць
і загадок балаклавської землі додалися нові, ще більш грандіозні за
масштабами. Справа в тому, що тут в 1957-1961 рр., у період "холодної
війни" у надрах гірського масиву на західному березі бухти був
створений величезний підземно-морський завод для ремонту, укриття й
спорядження підводних човнів Чорноморського флоту. Цифри, що
характеризують дане підземне спорудження, вражають своєї масштабністю.
Довжина підземного морського каналу досягає 360 метрів, глибина води в
ньому - 6м, ширина - до 12м, висота зводу -12м. У підземному каналі
секретної гавані могли одночасно укритися сім середніх підводних човнів.
В XXІ сторіччі Балаклава та її околиці
перетворюються разом з пам’ятними місцями міста у великий центр
міжнародного туризму й рекреації.
Мис Айя
У будь-яку пору року цей скелястий мис із хаосом здиблених
каменів і реліктовим лісом зустріне вас тишею, спокоєм і казковим
світом яскравих фарб неба, гірського лісу й моря. Через багатство
природи і загадки мис Айя називають „загубленим світом”...
На Південному березі Криму, на території
Балаклавського району, розташовано один з найбільш мальовничих куточків
півострова - мис Айя ("Святий" – в перекладі з грец.)
Мис Айя утворений скелястою громадою гори
Кокія-Кая (557 м над рівнем моря) і пов'язаними з нею із півночі -
горою Самналих-Бурун (580 м над рівнем моря), зі сходу - горою Куш-Кая
(666 м над рівнем моря). Скелі, складені верхньоюрськими
мармуроподібними вапняками, круто падають у безодню моря. У західній
частині скелястий і стрімчастий берег мису Айя переходить в урочище
Аязьма, а його східна прибережна смуга обмежена скелястим обривом гори
Куш-Кая - урочищем Батиліман. На вершині мису Айя видні руїни
середньовічного укріплення, серед яких, ймовірно, була і церква. У
назвах гір вигадливо переплелися язичницькі традиції християнської і
мусульманської культур. Дістатися до найсхіднішого з урочищ мису Айя
можна лише морем.
Тут, на мисі, у далекому геологічному минулому
частина приморського гірського спорудження Криму відкололася по
тектонічному розламу і поринула під рівень Чорного моря. Мис Айя
складений щільними мармуроподібними вапняками – осадовими гірськими
породами, що мають верхньоюрський вік. Колірна палітра їх неймовірно
різноманітна: рожево-білі, червоно-сургучеві, коричневі, білі, кремові,
жовті, зелені.
Особливо гарні червоні й темно-рожеві вапняки із
включеннями прадавньої скам'янілої фауни - коралами, морськими їжаками,
морськими ліліями, раковинами різноманітних молюсків. У геологічних
відкладаннях урочища Аязьма нерідко трапляються гігантські амоніти -
раковини великих головоногих молюсків, що жили у теплому юрському морі.
На мисі Айя були знайдені мармуроподібні вапняки незвичайного
забарвлення - чорно-золотаві із включеннями мінералу піриту, що
світиться.
Сонце, морські течії й практично повна відсутність
прісної води створили тут особливий мікроклімат, у якому збереглися
найрідші тварини і рослини. В 1982 році, з метою збереження у
природному стані цього унікального природного комплексу, був створений
державний ландшафтний заказник "Мис Айя", загальною площею 1340 га. Він
включає: скелястий мис Айя, урочище Аязьма, Батиліман і прилягаючу
акваторію моря (150 га).
Зелений світ мису Айя нараховує до 500 видів
рослин, з яких 28 видів занесені до Червоної книги України. Над
грандіозними обривами мису Айя смарагдовим покривалом розкинулися ліси
з ялівця високого й сосни Станкевича. Ця рудокора сосна, одягнена в
тонку й довгу яскраво-зелену і світло-зелену хвою, уперше виявлена в
Криму відомим ученим В.І. Станкевичем. Внаслідок виняткової
посухостійкості вона росте навіть там, де немає й натяку на ґрунтовий
покрив - на голих вапняках. Окремі дерева на цьому мисі мають вік
більше 200 років і досягають 8-10 метрів висоти при діаметрі стовбурів
більше півметра. А в урочище заказника Аязьма є цілий гай з сосни
Станкевича, подібному якому немає більше ніде у світі.
Другим значимим представником рослинного світу
мису Айя є реліктовий яловець високий. Ці мужні дерева зі смолистими
скрученими стовбурами можуть жити до 3-4 тисяч років, перебуваючи в
постійній боротьби з гострими каменями скель. У районі урочища
Батиліман зустрічаються кряжисті старці ялівця високого, що досягли
200-літнього віку. На планеті залишилося так мало ялівцевих лісів, що
вони практично перебувають на межі свого зникнення.
Разом із сосною Станкевича в тутешніх лісах
ростуть суничне дерево (єдине аборигенне вічнозелене дерево), дуб
пухнатий, ясень. У чагарниковому ярусі лісу представлені іглиця
понтійська, жасмин чагарниковий, плющ кримський, тримай-дерево, які
утворюють іноді труднопрохідні зарості. Тут, у районі мису Айя, у гаях
дубу пухнатого зустрічаються 16 з 38 видів кримських орхідей. Усі ці
дивні рослини занесені до Червоної книги України.
Своєрідним є і тваринний світ мису Айя. Із ссавців
тут живуть лисиця, заєць-русак, кам'яна куниця, білка, кажани.
Найпоширеніші птахи – синиця, чорний дрізд, сойка. На мисі живе також
кримський геккон, занесений до Червоної книги України. Часто
зустрічаються тут і споконвічні мешканці гірсько-лісового Криму:
кримський шляхетний олень, козуля, горнокримська лисиця, а також
завезений в 1957 році дикий кабан, що широко поширився у Криму.
У прибережних водах заповідного аквального
комплексу живе велика видова різноманітність: два види чорноморських
дельфінів, чорноморська акула-катран, два види крабів: кам'яний і
мармуровий, занесені до Червоної книги України. З риб найпоширеніші:
кефаль, ставрида чорноморська, морський їжак, морський окунь, собачки
морські, численні бички й ін. На кам'яних острівцях прибережної частини
заказника постійними мешканцями є баклани й чайки.
Однак не тільки унікальною рослинністю і тваринним
світом відомий район мису Айя. З цим місцем пов'язані ще й деякі
геологічні загадки й сюрпризи. На берегах мису Айя виявлені численні
підводні печери й гроти, а також ділянки тріщенуватих порід, у яких
чітко спостерігається субмаринне розвантаження карстових підземних вод.
У деяких місцях субмаринні води утворюють справжні грифони – потужні
висхідні потоки й купола прісної води у морській товщі (водні
"смолоскипи").
Підводний ландшафт цих місць не менш мальовничий,
ніж прибережний. Кілька скельних кряжів ззовні нагадують коралові рифи.
Видимість під водою часто перевищує 20 метрів; підводні гроти
виступають чудовою принадою для любителів дайвингу з усього світу.
Ароматний подих сосни і ялівця, їх життєрадісні
тони й вікові таємниці, розсипані в проміжках між деревами, тиша й
спокій, створюють тут особливий, незабутній світ повної гармонії людини
з природою.
Мис Фіолент
Суворі, дикі, майже стометрової висоти скелі нависають над
морем. Особливо вражають гостроверхий стрімчак самого мису та
величезний грот Діани...
Мис Фіолент (Феолент) знаходиться у 8 км на захід
від Балаклави, району м. Севастополя. Протягом 2 км берег складений
вулканічними породами, покритими зверху світлим вапняком. На узбережжі
утворилися численні ніші, кам'яні хаоси, арки, острівці. Найбільша
висота мису – 152 метра над рівнем моря.
Вулканогенний розріз тут представлений товщами, що
чергуються, лав базальтів, мікродіабазів, туфів із прослоями ліпаритів,
андезитів, порфіритів. На Фіоленті зустрічаються багато мінеральних
видів: алуноген, галеніт, галотрихит, пірит, сфалерит, хризоколла,
часті цеоліти. Дуже гарні місцеві червоно-коричневі візерункові яшми.
Пляжна смуга шириною 5-20 м, немов мозаїчне панно,
засіяна великою самоцвітною галькою, що утворює тут неповторний
природний мінералогічний музей. Не випадково один із пляжів називається
"Яшмовий".
На мисі Фіолент в 1969, 1972 і 1996 рр. створено
три заповідні об’єкти – ландшафтний заказник загальнодержавного
значення "Мис Фіолент" площею31,7 га і дві пам’ятки природи:
гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення "Прибережний аквальний
комплекс мису Фіолент" площею 120 га й комплексна пам’ятка природи
місцевого значення "Мис Фіолент" площею 5 га.
Флора мису представлена різноманітними рідкісними
рослинами. Науковий та природоохоронний інтерес представляють
відзначені тут малопорушені ділянки типового для цього району Криму
типчаково-ковилового степу, нині вже майже всюди знищеного. Ядро
морської флори утворюють червоні й бурі водорості, що характерні для
чистих і відкритих берегів, відзначений розвиток зелених водоростей,
серед морської флори - дельфіни, краби, багато видів риб, в тому числі
тих, що охороняться.
У підніжжя схилів мису Фіолент розташована смуга
пляжів зі своєрідною трав’янистою рідкісною рослинністю. Тут єдине в
Криму місцеперебування такого рідкого виду, що є третинним реліктом,
занесеним у Червону книгу України - меч-трава звичайна. Прибережна
акваторія моря мису характеризується великими глибинами.
Інші назви мису Фіолент - Філенк-Бурун( у
перекладі з турецького „тигровий мис”), Карлос, Казефар, Уреш, Чифурус,
мис св. Георгія та ін. Найбільш відомий варіант топоніма - Партеніум
(„дівочий”). Довгий час саме під такою назвою цей мис згадувався у
західній літературі. Походження цієї назви пов'язане з давньогрецькою
легендою про Іфігенію, доньку Агамемнона, яку батько повинен був
принести в жертву богам. Але Артеміда (богиня війни) врятувала Іфігенію
й зробила її жрицею у своєму храмі Діви (Діани), що нібито знаходився
на цьому мисі. Місцезнаходження цього античного храму точно не
з'ясоване. Про цю легенду сьогодні нагадує унікальної краси грот Діани.
У східній частині мису Фіолент на висоті 200м відновлений найстаріший у Криму Георгіївський монастир.
Источник: http://7chudes.in.ua/ |