7 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Рідний край (за поезіями Богдана Лепкого
«Заспів», «Видиш, брате мій»)
Український поет Богдан Лепкий народився
1872 року на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського
священика. Він навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у
Відні, ,у Віденському та Львівському університетах. Потім викладав у
Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Пізніше
він був членом гуртка літераторів «Молода муза». Під час Першої світової
війни Богдан Лепкий співпрацював із Союзом визволення України,
допомагав Українським січовим стрільцям. З 20-х років він мешкав у
Кракові.
Богдан Лепкий був письменником, ученим літературознавцем, видавцем.
Його спадщина велика і різножанрова. Це поетичні збірки «Стрічки»,
«Листки падуть», «Осінь», «На чужині», «Доля», «Під тихий вечір» та
інші, проза: збірки оповідань «З села», «Щаслива година», «У глухім
куті», новели, історичні повісті «Крутіж», «Вадим», «Сотниківна»,
«Орли», трилогія «Мазепа», мемуари «Бережани»; переклади зарубіжної
класики —твори Гейне, Шеллі, Конопницької, Лермонтова, Короленка. Як
видавець та літературознавець Богдан Лепкий багато зробив для
популяризації української культури в Німеччині та Польщі. Він також є
автором відомої пісні «Чуєш, брате мій» («Журавлі»), музику до якої
написав його брат Левко.
Любов до своєї Вітчизни, малої Батьківщини, рідного куточка є одним з
провідних почуттів людини, що визначає її як особистість.
Багато
народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного
краю.
Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами
українських народних пісень.
Вірш «Заспів» — це поетична
розповідь про рідний край, чарівне Поділля: «колисав мою колиску вітер
рідного Поділля». У свідомості поета виникають і об'єднуються спогади
раннього дитинства: материнська колискова пісня, пов'язані з нею перші
уявлення про поезію, красу, звуки народних пісень, «підгірської
трембіти», вражаюча чарівність народних обрядів («і веселий спів
весільний, і сумний плач похоронів»).
Ці почуття поєднуються з гордістю за свій народ, його талановитість,
творчі здібності. І тим сильніше ятрять душу поета думки про важку долю
поневоленого народу: «Колисав мою колиску крик зневоленого люду».
Де
б не знаходився Богдан Лепкий, куди б не кидала його доля, ніколи не
забував він про рідний край. Скрізь він відчував свій кревний зв'язок з
Вітчизною та своїм народом.
Поезія «Видиш, брате мій...» відображає тугу і сум за Батьківщиною.
Вірш побудований на розгорнутому порівнянні: журавлі, що відлітають у
вирій, нагадують йому власну долю на чужині, а їхня сумна пісня прощання
з - рідним краєм — це вірші поета про Вітчизну:
...відлітають... журавлі у вирій.
Кличуть: кру! кру! кру!
В
чужині умру...
Богдан Лепкий був одним із видатних українців, і
патріотизм його був гарним прикладом для його сучасників. Таким же він є
і для нас.
|
