5 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Добро і зло (за оповіданням «Лось» Є. Гуцала)
Охороняти ліси, гаї, сади — зелене
багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник
Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Його оповідання «Лось» наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі
живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а
іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак.
Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його
портретній характеристиці: «кругленьке, як підпалок, обличчя», у
поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак,
«присівши у виїмку», насміхався над ними. Потім діти переживали,
боялися пропустити мить, «коли лось ворухнеться», а «Шпичак обійшов
навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги». Рятуючи лося,
хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням допомогти нещасній
тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув
тільки наживи.
Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і
малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати «зрадливу кригу»,
не злякалися погроз дядька, а «подалися в заповідник, щоб заявити
охороні». Шпичак же злякався, «його наче щось тіпнуло», коли він
зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки
презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї
бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося,
підкошеного кулею: «Голова лежала так, ніби він прислухався до землі,
чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби
чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись
листям».
Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її
совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі.
Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й
активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства
рідного краю.
| 