Влітку я з батьками відпочивав на базі
відпочинку в лісі біля річки. Наш будиночок знаходився серед сосен, їх
«лапи» заглядали в каші вікна, і це було весело. Виглянувши рано вранці
у вікно, я іноді бачив рудих білок, що перескакують з сосни на сосну.
Якщо вони були голодні, то опускалися на землю, тому що люди
підгодовували їх.
Час від часу ми з батьками відправлялися до лісу на пошуки грибів і
ягід, і я помітив, як птахи тривожно скрикували, і по верхівках ялин
звук йшов далеко-далеко, передаючись по ланцюжку. Тоді я запитав у
тата: «Може птахи, які знаходяться ближчими до нас, попереджають інших,
що в їх напрямі рухаються люди? Таким чином вони подають сигнал
тривоги?» Мама з татом підтвердили мою думку. А тато сказав, що люди
часто через халатність влаштовують лісові пожежі або розоряють пташині
гнізда, тому лісові жителі бояться людей.
Мені було образливо і боляче за людей, які роблять це, але я був
радий, що помітив неспокійну поведінку птахів і зробив правильні
висновки. Надалі я намагатимуся їх не лякати і не турбувати.
Спостерігати за природою можна, не руйнуючи її. Адже це — наша спільна
домівка!
