Украина - Все об Украине и украинцах - Каталог статей - Сайт для школьников. Рефераты и учебные материалы.
Среда, 07.12.2016, 13:34
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьник

Меню сайта
Категории раздела
В мире интересного [90]
Детские стишки [109]
Детские песенки [163]
Скороговорки [6]
Загадки [45]
Колыбельные [10]
Пословицы и поговорки [158]
Стихи о маме [38]
Умелые ручки [91]
Раскраски [23]
Задачки [17]
Орфография [51]
Правила русской орфографии и пунктуации
Уроки украинской литературы [28]
стихи,рассказы,басни
СМС [52]
картинки, поздравления
Праздники [53]
Все о праздниках
Все об Украине и украинцах [19]
История Украины:обычаи и традиции
Страны и народы мира [44]
Все о странах и народах мира
История [85]
Исторические даты,события,великие люди.
География [7]
Мифология [36]
Развивающие игры [70]
Стереокартинки, стереограммы, волшебные картинки [40]
Биографии поэтов и писателей [198]
Математика [148]
Стихи о временах года [50]
Тайна имени [87]
Тайный язык дня рождения [86]
Украинское народное творчество [222]
Сочинения на русском языке [338]
Сочинения для школьников на русском языке
Сочинения на украинском языке [403]
Сочинения для школьников на украинском языке
Стихи для детей. Кирилл Авдеенко [13]
Авторские стихи для детей.
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Анализ страниц сайта

Каталог статей

Главная » Статьи » Все об Украине и украинцах

Украина

Балаклавська бухта з мисами Айя та Фіолент (АР Крим)


Неповторна Балаклавська бухта, оточена горами, з давніх часів приваблювала людину як зручне місце для поселення. А унікальної краси миси Айя та Фіолент, що немов обрамлюють з моря бухту, додають мальовничості та унікальності...

Сімболон, Сіболон-Лімне, Сюмболон (бухта символів, ознак) - прадавня назва Балаклавської бухти, зафіксована знаменитим давньогрецьким істориком і географом Страбоном у його праці „Географія”: „…гавань із вузьким входом, де таври зазвичай збирали свої розбійницькі банди, нападаючи на тих, хто рятувався сюди втечею. Ця гавань називається Сімболон-Лімне й утворює з іншою гаванню за назвою Ктенунт перешийок у 40 стадій...”
 
 
Береги Балаклавської бухти були населені з найдавніших часів. Припускають, що Гомер описав цю бухту в 10-й пісні „Одісеї” (переклад В.Жуковського):
                        „В славную пристань вошли мы: ее образуют утесы,
                        Круто с обеих сторон подымаясь и сдвинувшись подле
                        Устья великими, друг против друга из темныя бездны
                        Моря торчащими камнями, вход и исход заграждая.
                        Люди мои с кораблями в просторную пристань проникнув,
                        Их утвердили: там волн никогда ни великих, ни малых
                        Нет, там равниною гладкою лоно морское сияет”.
 
Один з мандрівників по Криму, французький учений Дюбуа де Монпере, відвідавши ці місця в 30-х рр. 19 сторіччя, першим припустив, що легендарний Одісей відвідав тоді ще невідому грекам країну варварів-людожерів, що жили у Тавриці. У своїй книзі вчений записав: „Якби я робив опис Балаклавської бухти, навряд чи я зміг би створити картину більш вірну й більш ясну, ніж та, що я запозичив у старця Гомера... Ця бухта - цікавий геологічний феномен: глибоко затиснута меж скель із мармурового вапняку й конгломерату, вона зменшується серед чорного сланцю й виходить до крейдяного басейну”.
 
Як з’ясували дослідження, в V ст. до н.е. на берегах цієї дивної бухти греки заснували населений пункт, що послужив початком сучасній Балаклаві. У середні століття назва міста погоджувалася з тюркськими словами "балик"-риба й "юве"-гніздо, що у вільному перекладі можна прийняти як "рибний кіш", тобто - багате рибою місце. З тих пір „риб’ячий дух” міцно закріпився  за Балаклавою, що не раз підкреслювали письменники.
 
Балаклавська бухта утворилася в результаті тектонічних процесів і опускання днища південного краю Балаклавської долини в епоху альпійського горотворення. Довжина бухти всього півтора кілометра, а найбільша ширина - 425 м, глибина 5-10 метрів у верхів'ях, до 25 метрів у пляжа й до 35 метрів на горловині. Вхід у бухту розташований між мисами Георгія (він же Балаклавський, східний берег) і мисом Курона (він же Західний, Батарейний). Біля входу в бухту на східному березі находиться гора Кріпосна (Кастрон) з руїнами генуезької фортеці Чембало. Бухта вигнута, мальовнича, прихована горами, непомітна з боку моря. Звивистий фарватер захищає бухту від сильних штормів.
 
 
Особливістю Балаклавської бухти є її напівзамкнутість і обмежений зв’язок з відкритою частиною Чорного моря. Конфігурація берегової лінії розділяє бухту на дві частини — південну глибоководну, що сполучається з відкритою частиною моря, і північну мілководну, практично застійну частину, більш забруднену, куди надходять антропогенні стоки.
 
Балаклавська бухта — найкраща бухта для яхтингу на чорноморському узбережжі з погляду її географічних, природних і навігаційних особливостей. Вона закрита від вітру і хвиль з усіх напрямків. Балаклавська бухта не завантажена великотоннажними судами, що створює менше проблем і підвищує безпеку навігації.
 
Зима у Балаклавському регіоні тепла, м’яка, середня температура найхолоднішого місяця року +2,6 С. Літо жарке, сонячне, сухе, середня темп. липня +23 С. Опадів за рік випадає всього 394 мм, причому переважають зимові. Балаклава - сонячний край: тривалість сяйва сонця за рік перевищує 2300 годин .
 
З другої половини XX століття до відомих таємниць і загадок балаклавської землі додалися нові, ще більш грандіозні за масштабами. Справа в тому, що тут в 1957-1961 рр., у період "холодної війни" у надрах гірського масиву на західному березі бухти був створений величезний підземно-морський завод для ремонту, укриття й спорядження підводних човнів Чорноморського флоту. Цифри, що характеризують дане підземне спорудження, вражають своєї масштабністю. Довжина підземного морського каналу досягає 360 метрів, глибина води в ньому - 6м, ширина - до 12м, висота зводу -12м. У підземному каналі секретної гавані могли одночасно укритися сім середніх підводних човнів.
 
В XXІ сторіччі Балаклава та її околиці перетворюються разом з пам’ятними місцями міста у великий центр міжнародного туризму й рекреації.
 

Мис Айя


У будь-яку пору року цей скелястий мис із хаосом здиблених каменів і реліктовим лісом зустріне вас тишею, спокоєм і казковим світом яскравих фарб неба, гірського лісу й моря. Через багатство природи і загадки мис Айя називають „загубленим світом”...

На Південному березі Криму, на території Балаклавського району, розташовано один з найбільш мальовничих куточків півострова - мис Айя ("Святий" – в перекладі з грец.)
 
Мис Айя утворений скелястою громадою гори Кокія-Кая (557 м над рівнем моря) і пов'язаними з нею із півночі - горою Самналих-Бурун (580 м над рівнем моря), зі сходу - горою Куш-Кая (666 м над рівнем моря). Скелі, складені верхньоюрськими мармуроподібними вапняками, круто падають у безодню моря. У західній частині скелястий і стрімчастий берег мису Айя переходить в урочище Аязьма, а його східна прибережна смуга обмежена скелястим обривом гори Куш-Кая - урочищем Батиліман. На вершині мису Айя видні руїни середньовічного укріплення, серед яких, ймовірно, була і церква. У назвах гір вигадливо переплелися язичницькі традиції християнської і мусульманської культур. Дістатися до найсхіднішого з урочищ мису Айя можна лише морем.
 
 
Тут, на мисі, у далекому геологічному минулому частина приморського гірського спорудження Криму відкололася по тектонічному розламу і поринула під рівень Чорного моря. Мис Айя складений щільними мармуроподібними вапняками – осадовими гірськими породами, що мають верхньоюрський вік. Колірна палітра їх неймовірно різноманітна: рожево-білі, червоно-сургучеві, коричневі, білі, кремові, жовті, зелені.
 
Особливо гарні червоні й темно-рожеві вапняки із включеннями прадавньої скам'янілої фауни - коралами, морськими їжаками, морськими ліліями, раковинами різноманітних молюсків. У геологічних відкладаннях урочища Аязьма нерідко трапляються гігантські амоніти - раковини великих головоногих молюсків, що жили у теплому юрському морі. На мисі Айя були знайдені мармуроподібні вапняки незвичайного забарвлення - чорно-золотаві із включеннями мінералу піриту, що світиться.
 
Сонце, морські течії й практично повна відсутність прісної води створили тут особливий мікроклімат, у якому збереглися найрідші тварини і рослини. В 1982 році, з метою збереження у природному стані цього унікального природного комплексу, був створений державний ландшафтний заказник "Мис Айя", загальною площею 1340 га. Він включає: скелястий мис Айя, урочище Аязьма, Батиліман і прилягаючу акваторію моря (150 га).
 
 
Зелений світ мису Айя нараховує до 500 видів рослин, з яких 28 видів занесені до Червоної книги України. Над грандіозними обривами мису Айя смарагдовим покривалом розкинулися ліси з ялівця високого й сосни Станкевича. Ця рудокора сосна, одягнена в тонку й довгу яскраво-зелену і світло-зелену хвою, уперше виявлена в Криму відомим ученим В.І. Станкевичем. Внаслідок виняткової посухостійкості вона росте навіть там, де немає й натяку на ґрунтовий покрив - на голих вапняках. Окремі дерева на цьому мисі мають вік більше 200 років і досягають 8-10 метрів висоти при діаметрі стовбурів більше півметра. А в урочище заказника Аязьма є цілий гай з сосни Станкевича, подібному якому немає більше ніде у світі.
 
Другим значимим представником рослинного світу мису Айя є реліктовий яловець високий. Ці мужні дерева зі смолистими скрученими стовбурами можуть жити до 3-4 тисяч років, перебуваючи в постійній боротьби з гострими каменями скель. У районі урочища Батиліман зустрічаються кряжисті старці ялівця високого, що досягли 200-літнього віку. На планеті залишилося так мало ялівцевих лісів, що вони практично перебувають на межі свого зникнення.
 
Разом із сосною Станкевича в тутешніх лісах ростуть суничне дерево (єдине аборигенне вічнозелене дерево), дуб пухнатий, ясень. У чагарниковому ярусі лісу представлені іглиця понтійська, жасмин чагарниковий, плющ кримський, тримай-дерево, які утворюють іноді труднопрохідні зарості. Тут, у районі мису Айя, у гаях дубу пухнатого зустрічаються 16 з 38 видів кримських орхідей. Усі ці дивні рослини занесені до Червоної книги України.
 
Своєрідним є і тваринний світ мису Айя. Із ссавців тут живуть лисиця, заєць-русак, кам'яна куниця, білка, кажани. Найпоширеніші птахи – синиця, чорний дрізд, сойка. На мисі живе також кримський геккон, занесений до Червоної книги України. Часто зустрічаються тут і споконвічні мешканці гірсько-лісового Криму: кримський шляхетний олень, козуля, горнокримська лисиця, а також завезений в 1957 році дикий кабан, що широко поширився у Криму.
 
У прибережних водах заповідного аквального комплексу живе велика видова різноманітність: два види чорноморських дельфінів, чорноморська акула-катран, два види крабів: кам'яний і мармуровий, занесені до Червоної книги України. З риб найпоширеніші: кефаль, ставрида чорноморська, морський їжак, морський окунь, собачки морські, численні бички й ін. На кам'яних острівцях прибережної частини заказника постійними мешканцями є баклани й чайки.
 
Однак не тільки унікальною рослинністю і тваринним світом відомий район мису Айя. З цим місцем пов'язані ще й деякі геологічні загадки й сюрпризи. На берегах мису Айя виявлені численні підводні печери й гроти, а також ділянки тріщенуватих порід, у яких чітко спостерігається субмаринне розвантаження карстових підземних вод. У деяких місцях субмаринні води утворюють справжні грифони – потужні висхідні потоки й купола прісної води у морській товщі (водні "смолоскипи").
 
Підводний ландшафт цих місць не менш мальовничий, ніж прибережний. Кілька скельних кряжів ззовні нагадують коралові рифи. Видимість під водою часто перевищує 20 метрів; підводні гроти виступають чудовою принадою для любителів дайвингу з усього світу.
 
Ароматний подих сосни і ялівця, їх життєрадісні тони й вікові таємниці, розсипані в проміжках між деревами, тиша й спокій, створюють тут особливий, незабутній світ повної гармонії людини з природою.

Мис Фіолент


Суворі, дикі, майже стометрової висоти скелі нависають над морем. Особливо вражають гостроверхий стрімчак самого мису та величезний грот Діани...

Мис Фіолент (Феолент) знаходиться у 8 км на захід від Балаклави, району м. Севастополя. Протягом 2 км берег складений вулканічними породами, покритими зверху світлим вапняком. На узбережжі утворилися численні ніші, кам'яні хаоси, арки, острівці. Найбільша висота мису – 152 метра над рівнем моря.
 
 
Вулканогенний розріз тут представлений товщами, що чергуються, лав базальтів, мікродіабазів, туфів із прослоями ліпаритів, андезитів, порфіритів. На Фіоленті зустрічаються багато мінеральних видів: алуноген, галеніт, галотрихит, пірит, сфалерит, хризоколла, часті цеоліти. Дуже гарні місцеві червоно-коричневі візерункові яшми.
 
Пляжна смуга шириною 5-20 м, немов мозаїчне панно, засіяна великою самоцвітною галькою, що утворює тут неповторний природний мінералогічний музей. Не випадково один із пляжів називається "Яшмовий".
 
На мисі Фіолент в 1969, 1972 і 1996 рр. створено три заповідні об’єкти – ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Мис Фіолент" площею31,7 га і дві пам’ятки природи: гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення "Прибережний аквальний комплекс мису Фіолент" площею 120 га й комплексна пам’ятка природи місцевого значення "Мис Фіолент" площею 5 га.
 
 
Флора мису представлена різноманітними рідкісними рослинами. Науковий та природоохоронний інтерес представляють відзначені тут малопорушені ділянки типового для цього району Криму типчаково-ковилового степу, нині вже майже всюди знищеного. Ядро морської флори утворюють червоні й бурі водорості, що характерні для чистих і відкритих берегів, відзначений розвиток зелених водоростей, серед морської флори - дельфіни, краби, багато видів риб, в тому числі тих, що охороняться.
 
У підніжжя схилів мису Фіолент розташована смуга пляжів зі своєрідною трав’янистою рідкісною рослинністю. Тут єдине в Криму місцеперебування такого рідкого виду, що є третинним реліктом, занесеним у Червону книгу України - меч-трава звичайна. Прибережна акваторія моря мису характеризується великими глибинами.
 
Інші назви мису Фіолент - Філенк-Бурун( у перекладі з турецького „тигровий мис”), Карлос, Казефар, Уреш, Чифурус, мис св. Георгія та ін. Найбільш відомий варіант топоніма - Партеніум („дівочий”). Довгий час саме під такою назвою цей мис згадувався у західній літературі. Походження цієї назви пов'язане з давньогрецькою легендою про Іфігенію, доньку Агамемнона, яку батько повинен був принести в жертву богам. Але Артеміда (богиня війни) врятувала Іфігенію й зробила її жрицею у своєму храмі Діви (Діани), що нібито знаходився на цьому мисі. Місцезнаходження цього античного храму точно не з'ясоване. Про цю легенду сьогодні нагадує унікальної краси грот Діани.
 
 
У східній частині мису Фіолент на висоті 200м відновлений найстаріший у Криму Георгіївський монастир.


Источник: http://7chudes.in.ua/
Категория: Все об Украине и украинцах | Добавил: Kisa (27.08.2009) | Автор: Kisa
Просмотров: 1088 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск
Облако тэгов

Copyright MyCorp © 2016
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz